2 CorinthiansChapter 2 |
|
1 BUT I determined this with myself, that I would not come again to you in sadness. |
|
2 For if I make you sad, who can make me happy, but him whom I made sad? |
|
3 And I wrote this same thing to you, so that when I come to you I may not be made sad by those who ought to make me joyful; having confidence in you all, that my joy is the joy of you all. |
|
4 For out of great affliction and anguish of heart, I wrote you with many tears; not to make you feel distressed, but that you may know the abundant love I have for you. |
|
5 But if anyone has caused grief, he has not grieved me only, but to a certain degree all of you, therefore the news will not be a shock to you. |
|
6 The rebuke of many persons is sufficient for such a man. |
|
7 So that from henceforth you ought rather to forgive and comfort him, lest perhaps such a one will be overcome with overmuch grief. |
|
8 I beseech you therefore that you confirm your love toward him. |
|
9 For that is why I wrote you, that I might know by your word whether you are obedient in all things. |
|
10 To whom you forgive anything, I forgive also; for anything which I have forgiven, to whomever I forgave it, it is for your sakes I forgave it in the presence of Christ: |
|
11 Lest Satan might take advantage of us: for we know his devices. |
|
12 Furthermore, when I came to Troas with the gospel of Christ, and a door was opened to me of the LORD, |
|
13 I could not rest in my spirit, because I did not find Titus my brother; hence I took leave of them, and left for Mac-e-do'ni-a. |
|
14 Now thanks be to God, who has made us in the pattern of Christ, and makes manifest the savour of his knowledge through us in every place. |
|
15 For we are a sweet savour to God through Christ, in those who are saved and in those who perish: |
|
16 To the one the savour of death unto death; and to the other the savour of life unto life. And who is worthy of these things? |
|
17 For we are not like those who corrupt the word of God: but according to the truth, and as men of God we speak through Christ in the sight of God. |
2-е до коринтянРозділ 2 |
|
1 |
|
2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в? |
|
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас! |
|
4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас! |
|
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас. |
|
6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох, |
|
7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р. |
|
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! |
|
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні. |
|
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, |
|
11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми! |
|
12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі, |
|
13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. |
|
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці! |
|
15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, |
|
16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це? |
|
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі! |
2 CorinthiansChapter 2 |
2-е до коринтянРозділ 2 |
|
1 BUT I determined this with myself, that I would not come again to you in sadness. |
1 |
|
2 For if I make you sad, who can make me happy, but him whom I made sad? |
2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в? |
|
3 And I wrote this same thing to you, so that when I come to you I may not be made sad by those who ought to make me joyful; having confidence in you all, that my joy is the joy of you all. |
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас! |
|
4 For out of great affliction and anguish of heart, I wrote you with many tears; not to make you feel distressed, but that you may know the abundant love I have for you. |
4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас! |
|
5 But if anyone has caused grief, he has not grieved me only, but to a certain degree all of you, therefore the news will not be a shock to you. |
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас. |
|
6 The rebuke of many persons is sufficient for such a man. |
6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох, |
|
7 So that from henceforth you ought rather to forgive and comfort him, lest perhaps such a one will be overcome with overmuch grief. |
7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р. |
|
8 I beseech you therefore that you confirm your love toward him. |
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! |
|
9 For that is why I wrote you, that I might know by your word whether you are obedient in all things. |
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні. |
|
10 To whom you forgive anything, I forgive also; for anything which I have forgiven, to whomever I forgave it, it is for your sakes I forgave it in the presence of Christ: |
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, |
|
11 Lest Satan might take advantage of us: for we know his devices. |
11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми! |
|
12 Furthermore, when I came to Troas with the gospel of Christ, and a door was opened to me of the LORD, |
12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі, |
|
13 I could not rest in my spirit, because I did not find Titus my brother; hence I took leave of them, and left for Mac-e-do'ni-a. |
13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. |
|
14 Now thanks be to God, who has made us in the pattern of Christ, and makes manifest the savour of his knowledge through us in every place. |
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці! |
|
15 For we are a sweet savour to God through Christ, in those who are saved and in those who perish: |
15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, |
|
16 To the one the savour of death unto death; and to the other the savour of life unto life. And who is worthy of these things? |
16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це? |
|
17 For we are not like those who corrupt the word of God: but according to the truth, and as men of God we speak through Christ in the sight of God. |
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі! |